Вночі мороз побив тюльпани,
Дивитись шкода — всі лежать.
А на листках мороз, як рани —
Це холоду страшна печать.
І що тут зробиш? Просто шкода,
Бо ж так гарнесенько цвіли…
Кому ж ці квіти — недогода,
Що в ніч морози підійшли?
Тепер лежать тюльпани білі,
І де знайти ту правду, де?
Такі нещасні, задубілі,
Але, як сонечко зійде,
Можливо сили в них знайдуться,
Щоб далі жити і цвісти…
Тоді тюльпани підіймуться
І жити будуть та рости…