У вересні всі ранки дивовижні,
Хоч надворі поменшало тепла…
Над річкою тумани білосніжні,
Роса, як паморозь на все лягла.
А вдень ще тепло, сонце пригріває,
Мов літо спочиває на траві.
Над квітами метелик й жук літає,
І цвіркуни виспівують живі.
А в небі голубінь — не передати!
Безмежжя, простір, дивна глибина…
Поглянеш в небо — хочеться літати,
Така там казка, просто дивина…
Та це вже осінь щось собі малює,
Розводить фарби у напівтони.
І кожен раз новим усіх дивує…
Ти лиш у цій красі не потони,
А зачаруйся, дивом захопися,
Відчуй любові дотик і тепла.
І до краси душею доторкнися,
Щоб радість у серденьку ожила.
І йди по осені спокійно, неквапливо,
Радій чарівним кольорам, росі.
І осінню захоплюйся на живо,
Та розчини свій смуток у красі.