Усе скінчиться: молодість, і гроші,
І мрії, що несли у синю вись.
Залишаться, однак, діла хороші,
І хтось про них згадає, вже колись.
А поки є життя, то треба жити,
Любити, вірити й надіятися все ж…
І щось хороше на Землі творити,
Та добрість до людей нести без меж!
Бо доброта — це ті великі крила,
Що піднімають у небесну синь.
У доброті — тепло, любов і сила,
І людяності, й щастя є глибінь…
Тож треба жити, раз життя триває,
І дякувати за життя весь час.
Бо днів своїх число ніхто не знає,
І може все скінчитися на раз.
Тому у Всесвіт добрість посилаймо,
Любов і ніжність, і тепло сердець.
Шануймо дивосвіт, про нього дбаймо,
Природа наша — це життю вінець.