У кожного своя правда, власні дні і ночі,
Своя совість, думка й мудрість, свої сни пророчі...
Тож не треба научати, як у світі жити,
Просто кожному потрібно честю дорожити.
І сумління чисте й світле, добрість в серці мати
Та сміття своє сімейне не нести із хати
І людей не проклинати, словом дорожити
Та з любов’ю у серденьку треба всім нам жити.
Дивуватись квітам-чарам ранньою весною,
Своє серце напувати чистою росою,
На природу задивлятись і у синь небесну
І любити з чистим серцем цю красу чудесну...
Доброту в душі носити і любов плекати,
А от сім гріхів важезних треба подолати
Й жити мудро, світло й щиро, йти з Правдою в ногу!
І навчитись вибирати всім свою дорогу,
Щоб життя і власна доля в нас казковим стало...
Та для цього потрудитись треба всім чимало.