У кожну пору в нас краса чарівна:
Як сонце сходить й ранок настає,
У світлий день краса скрізь неймовірна,
І ввечері вона повсюди є,
Коли заходить сонечко й темніє,
І коли ніч засвічує вогні,
А чорне небо зорями рясніє…
Здається чарівним усе мені.
Повсюди й справді — неймовірна казка,
Як зрозуміти всю цю дивину?
Тут для людей усе, тепло і ласка,
Та все в собі ховає таїну…
І ми покликані усе це зрозуміти,
Дійти основ, пізнати все буття…
А якщо ні, тоді для чого жити?
Тоді у чому суть цього життя?