У листопаді менше вже тепла
І сонечко з-за хмар не проглядає.
А хмара сіра в небо приповзла
І затяжним дощем усіх лякає.
Та ще питання — буде він чині,
А хмара ціле небо затуляє.
А сонця дуже хочеться мені,
Бо ж темінь над землею провисає,
А ми під нею. Все вже не таке,
Бо навіть квіти не такі яскраві.
Не цвірінчить горобеня метке,
А хмари сірі й зовсім не цікаві.
І дні короткі, як пташиний скік —
Розвиднилось, а тут уже й темніє.
І фарби всюди зовсім не яркі…
Цей листопад міняти все уміє.
А до кінця геть зміниться усе:
Траву й квітки мороз поприбиває,
Останнє листя вітерець стрясе,
А дощ канави всі поналиває.
І стріне зиму. А вона вже йде,
За гори зачепилася й чекає.
Красу своє холодну приведе.
Якою ж буде ще ніхто не знає.