У мене є свої переконання,
Я вірю в справедливість й доброту.
Та не веду із долею змагання,
Бо добре знаю істину просту.
Добро добром повернеться людині,
Любов любові промінцем сяйне.
Та, мабуть, все не так працює нині,
І це чомусь засмучує мене.
Бо хочеться, щоб все було, як треба,
А щастя до людей хороших йшло.
Щоб милувались всі красою неба,
А сонечко усім несло тепло.
А всі жили і чесно, й справедливо,
І зігрівали ласкою серця.
Та вірили у казку і у диво,
Й боролися за правду до кінця.
Я хочу так. Та з мене всі сміються,
Що я відстала і не так живу.
Та хай там як, а мрії в небо рвуться,
І я за ними вдалечінь пливу.
Усяк живе, як вміє й розуміє,
У кожного життя своє, одне…
А все ж надія зіркою жевріє,
Що щастя може все ж не омине…