Летять роки… У нас сивіють скроні.
У рухах швидкості колишньої нема…
Та все життя, неначе на долоні,
Й нічого, що прийшла у світ зима
Й стежинки білим снігом засипає,
А ріки сковують морози й холоди.
У нас в душі ще холоду немає,
Та й сміх лунає ще вряди-годи…
І молодість в душі іще іскриться,
А крила піднімають в небеса.
І спокій поки що нам тільки сниться,
Бо ж нас оточує така земна краса…
І стільки справ ще хочеться зробити,
І стільки слів сказати ще про все.
Яке прекрасне, гарне слово — ЖИТИ!
Та час кудись нестримно всіх несе…