У нас у всіх живе добро і зло.
Чогось є більше, а чогось краплина.
Та треба всім, щоб в нас добро жило,
Тоді ти справді на землі людина,
Якщо несеш і світло, і тепло,
Проміння правди, совісті і миру.
Щоб все навколо радісно цвіло,
І колосилось, усміхалось щиро.
Добро і зло. Тож добре знають всі,
Що зло нас знищує і убиває…
Та сходить хтось із рівної осі,
І люте зло в душі своїй плекає.
Але для чого? Нащо це кому?
Чого так тішить злоба невгасима?
Тож нищить все наперекір всьому
І вчинками, й словами, і очима.
Тож людство, мабуть, ще не доросло
До доброти й свідомості людської…
Тому в душі плекає й далі зло,
Не має в душах мудрості святої.