Які б вітри над нами не шуміли
Й подій не піднімалась крутизна,
Які б ракети в небі не летіли,
А в наших душах сонце і весна.
І хоч часи не раз темніші ночі,
Бо скрізь розруха, горе, люте зло…
А серце доброту несе охоче,
Щоб людям гарно в світі цім було.
Бо ми народ із щирою душею,
І добрим серцем, що несе тепло.
Ми нерозривні з рідною землею!
Так зараз є і завжди так було.
Не раз нас війни люто спопеляли,
З корінням виривали нас з землі…
Морили голодом і жити не давали,
Та ми зросли, як паростки малі
І піднялись, до сонця потяглися
І квітами чарівно зацвіли.
Садами і лісами розрослися,
І волю, незалежність здобули.
Які б над нами грози не шуміли,
Та є в душі в нас істина проста.
Для себе вибір ми уже зробили:
У нашім серці — воля й доброта.