У небо можна дивитись вічно,
Воно бездонне і голубе.
А то веселе, а то трагічне,
Та вабить завжди воно тебе.
Бо в ньому хмарки, мов іграшкові,
То чорні-чорні і грозові.
То зорі дивні й такі казкові,
Моргають людям немов живі…
А то веселка у нім заграє,
Та просто в казку усіх веде.
То місяць повний враз випливає —
І красивіше нема ніде…
То в небі пташка про щось співає,
Мабуть про щастя і чудеса.
То вітер хмари в нім підганяє…
У небі завжди живе краса…
Тож я частенько дивлюсь у небо,
І бачу в ньому дива й красу.
І це сприймаю я, як і треба,
Й любов у небо свою несу.