У небі синь. Всі хмари відлетіли
І сонце засміялось в небесах.
Але вітри, що вчора прилетіли
Й навіяли на всіх і страх, і жах,
Ще завивають між дерев у гіллі,
Не можуть зупинитися ніяк.
А наробили ж клопоту в довкіллі,
Давно у нас не завивало так.
Блискало ввечері, а як гриміло!
І дощ, немов з відра, все лив і лив.
Усе навколо вихором крутило,
З дерев усі каштани вітер збив.
Та й досі вітер в гіллі завиває,
Але сміється сонечко з небес.
І це вже людям настрій піднімає,
Та відкриває тисячі чудес.