Вже золотом усипана дорога
І пізні квіти ще кругом цвітуть.
А на душі і смуток, і тривога,
Новини ті до серця йдуть і йдуть…
І відкараскатись від них немає сили,
Бо думи свердлять і душа болить.
Якусь дурницю знов оголосили,
А людям з цим усім потрібно жить…
І все не так, все проти України,
І та війна вже шостий рік іде…
І все воно якось проти людини…
Тож сумно, бо не дінешся ніде,
І ти не можеш вдіяти нічого.
Тож розпач просто душу попелить.
Куди нас приведе тепер дорога?
У рабство знову? От душа й болить…