У рідному краю є й рідна мова,
Найкрасивіша серед мов усіх.
Вона найкраща щира, світанкова.
У ній є казка і веселий сміх.
Бо й нею хвилька на ріці плюскоче,
Джерельце під вербою жебонить.
І тихо очерет вночі шепоче,
Співаючи струмок з гори біжить.
Моєю мовою і сонечко вітає,
І просить миру в Бога колосок.
Моєю мовою і соловей співає,
Й зозуля подає свій голосок.
Бо українська мова в нас багата,
Найкрасивіша серед інших мов.
Вона чарівна, мудра і крилата,
Її ніколи ворог не зборов,
Хоч знищити хотів її віками,
Нав’язував свою, крутив, вбивав.
А рідна мова завжди поміж нами,
І вітер нею тут в віках співав.
Сама земля дала нам рідну мову,
Вона з лісів, озер, з полів і гір.
Ми любим нашу мову калинову —
В ній стільки слів, неначе в небі зір!