Приходить свято й тут же відлітає,
Немов казкова, дивовижна мить…
А завтра знову будень нас чекає
І треба працювати й просто жить.
І так у праці все життя минає,
Та дуже добре, що свята є в нас.
Бо кожен свято радісно стрічає
У цей складний, такий буремний час.
Війна триває і біда повсюди,
Розруха, ненависть, неспокій, жах…
Стомились, у постійнім стресі люди,
І вже зневіра світиться в очах…
А на нулю ідуть бої страшенні,
Там пекло нині, там вирує смерть…
І там молитви в небеса щоденні,
Та болем все наповнене ущерть…
І там підтримка, як ніде, потрібна,
Бо кожен перед прірвою стоїть…
А ниточка життя — тоненька, срібна
Від вибухів здригається, тремтить…
Й людина, наче та билинка в полі,
Її так легко знищити умить…
Які важкі дістались людям долі…
І як же всім хотілось просто жить…