Хоч випав сніг, та все одно весніє!
Бо сонечко раніше вже встає.
А небо так чарівно голубіє,
Поміж гілками вітерець снує
І аромат несе, бо пахнуть квіти,
Хоч сніг щільненько покриває все.
Тож хочеться всміхатися й радіти —
Бо вітерець до нас весну несе.
А сонце піднялось і пригріває.
І тане сніг, водичкою стає.
З-під снігу біла квітка визирає…
І стільки щастя в цьому диві є!
Бо квіточка жива, вона розквітла
І тягнеться до неба і тепла,
До сонечка чарівного й до світла,
Бо їй рости й цвісти пора прийшла.