Узяв на руки тато немовля…
«Яка ж із нього виросте людина?»
Дитяті усміхнулася Земля:
«Хороша й добра вирости повинна!»
А татові всміхнулось маля,
І так цікаво глянуло на тата,
Немов сказало: «Це моя Земля
Й мені потрібно так всього багато:
Любові, ласки, радості, тепла,
І щастя-долі, щирості і світла.
І доброта, щоб від батьків ішла,
Й турбота, щедрість, щоб дитя розквітло.
Не забувайте, я у світі є!
І все найкраще йде від мами й тата,
Моє майбутнє і життя моє,
І світла доля радісна й крилата»…