Земля моя! Чарівна Україна!
Для мене найдорожча з юних літ.
Звучить в нас мова ніжна, солов’їна,
Тут вишеньки білесенької цвіт.
Ліси і гори, ріки і долини,
Веселка в небі — мов казковий міст.
І літнього дощу рясні краплини,
Які дають всьому живому ріст.
Природа вся говорить і співає,
Живе джерельце з-під верби струмить.
Тут квіточка з травою розмовляє,
Дрібний струмочок тихо жебонить.
А вся земля насичена красою,
Добірним колосом у полі шепотить.
Любов’ю сповнена великою людською
І з нами добре в цьому світі жить.
Бо люди в нас привітні і гостинні,
Їх серденько аж проситься в політ.
В нас душі пелюсткові і дитинні.
Тож Україна об’єднає світ!
Ми вміємо творити й працювати,
У світ несемо доблесть козаків.
Уміємо країну захищати,
Про нас йде слава з глибини віків.
До всіх йдемо з теплом і добротою,
У вишиванці, що чарує світ.
І з піснею своєю чарівною,
В віночку ніжнім з дивовижних квіт.
Даруємо ми хліб на рушникові,
Щоб люд Землі завжди в достатку жив.
І несемо у світ слова любові,
Щоб дружбою весь Всесвіт дорожив.
Щоб всі могли співати і творити.
Подайте руки, доньки і сини!
Давайте, люди, в добрім мирі жити,
Щоб не було ніколи вже війни.
Ми звикли жити світло, з добротою,
У дружбі й мирі, між садів і квіт.
В людській довірі, з мрією ясною…
Тож Україна об’єднає світ.