Українська мова — це душі перлина,
В рідній нашій мові ніжні почуття,
Нам вона найкраща і одна-єдина,
Бо у ній все рідне, бо у ній — життя.
І колишнє наше й наше сьогодення,
Бо вона завжди нам рідною була.
В мові наша сила, мудрість і натхнення
А іще багато сонця і тепла.
А її топтали, жити не давали,
Виганяли з хати, з рідного житла…
З українців часто кпинили, цькували,
Та лишилась мова, з серця не пішла.
Нас в трудну хвилину не могла лишити,
Бо без мови в світі ми б не прожили.
І вона лишилась, щоб слова ростити…
Щоб народом мудрим ми у світ пішли.
І вона лишилась ніжна, калинова,
У часи буремні, у часи біди…
Ожила над світом, чиста, веселкова,
Все у ній найкраще, із роси й води!
Мовою моєю можна все сказати:
І про велич світу, мрії й майбуття…
І картини нею можна малювати…
Мова для народу — це саме життя.