Українська хустка — це чарівне диво!
Жінці у хустині тепло і красиво,
Хустка у негоду жінку захищає,
До голівки й шиї холод не пускає.
І у літню спеку помічна хустина,
В затінку із нею чується людина.
В кожну пору року всім вона в пригоді,
Тож про неї слава й шана у народі.
Всі хустину люблять, тож у чому диво?
Та у тім, що хустка просто — особлива!
Завжди кольорова, з тлом і з бережками,
Мов з природи знята, з гарними квітками…
В ній листочки й трави всі переплелися,
У вінок чарівний разом узялися.
Українська хустка не лише нас гріє,
А й причарувати ще частенько вміє!
Бо вона й прикраса дорога й чудова…
Жінка у теплі в ній і завжди здорова.
Пов’язати хустку жіночка так вміє,
Що від того серце в парубка аж мліє…
Мліє і тріпоче, що й не передати.
Щось найкраще в світі хоче він сказати…
А тому хустини не цурайтесь, люди,
Хай вона нам завжди оберегом буде.
Хай вона нас гріє й гарно прикрашає,
Шану споконвічну в нас хустина має.
В українок наших тих хусток багато,
Тож сьогодні в хустки традиційне свято.
Бо вона віками всіх нас зігрівала,
Насолоду й щастя жіночкам давала.
Тож хустина вміє душу зігрівати
І тепло та щастя людям дарувати.