Надворі тиша… Тож не ворухнеться
І гілочка, так гарно навкруги...
Усе навколо казкою здається:
Повільна річка, тихі береги
І небо, що аж наче побіліло,
І сніг, що зовсім мало, але ж є.
І сонечко, що вийти не схотіло,
І пташка, що шукає щось своє…
Усе застигло, справді, як у казці,
Чи то зима заворожила все?
Й воно в замрії, в дивовижній ласці
І до людей свою красу несе.
І так чарівно, просто несказанно,
Захоплено на світ дивлюся я.
Так чисто, гарно, ніжно, первозданно…
І світлою стає душа моя.