Летять в повітрі пелюстки біленькі,
Немов сніжинки ніжний їх політ…
Вони такі тендітні і легенькі…
Такий короткий той весняний цвіт.
Лиш сад зацвів, а вже краса злітає,
Її розносить всюди вітерець.
Стежинку пелюстками вистеляє
Й земля вся стала біла на кінець.
Як цвів садок, то радував серденько,
Людині цвіт той душу дивував…
Та радість відлетіла так скоренько,
Недовго щастя цвіт той дарував…
Усе проходить, все в житті минає,
Та радує людину дивосвіт.
Нічого вічного у світі не буває,
Усе проходить, як весняний цвіт…