Нас вчать усі по правді, мудро жити:
Релігія, суспільство, школа теж.
Трудитись чесно, Бога не гнівити,
В душі плекати доброту без меж.
Не заздрити, усім добра бажати,
Учитися й любити дивосвіт.
І кожен день із радістю стрічати,
І бути світлим, щирим з юних літ.
Нас вчать терпінню, творчості, повазі,
Культурі поведінки змалку вчать.
Щоб ми були завжди у рівновазі,
Не гнівались, а вміли пробачать.
Нас вчать всьому, щоб ми уміли жити,
Без стресів, а в гармонії весь час.
Радіти сонцю і життя цінити,
Цьому навчають всіх з дитинства нас.
Але чомусь так важко це дається,
Не хочуть люди істину збагнуть.
Тож дурість з кожного рікою ллється
І люди не по совісті живуть.
Та й про сумління стали забувати,
Про людяність, про доброту та честь.
Кишені грішми прагнуть набивати…
Й триватиме це до яких пришесть?
А час летить і от життя минає,
А часом обірветься просто враз…
В житті нічого вічного немає,
Усе і всіх на місце ставить час.