Усі лишають слід свій на Землі:
Відбиток лапки чи відбиток долі.
Сліди бувають більші і малі,
Та вітром все здувається поволі.
Та є сліди, що в душу перейшли
Їх пам’ятають цілі покоління.
Ці люди просто мудрими були,
І хоч зазнали муки і гоніння.
Але не зрадили, за волю й честь ішли
І хай там як, а власне слово мали.
Вони борцями вірними були
І в боротьбі завжди перемагали.
Тому й лишили слід свій на віки:
Писали вірші та пісні, і прозу
Їх гнали у Сибір, на Соловки,
Їм слали горе, біль, біду, погрози…
Та в них були нескорені серця,
Той стержень правди, що ніяк не гнеться.
Вони стояли мужньо до кінця,
Такий борець ніколи не здається.
Тож слід його вагомий на Землі
І пам’ять не згасає, не вмирає.
Вона, як вогник сяє у імлі,
Притягує і світить, не вгасає.