Усі стежки в нас різні і дороги,
І різні долі, та земні путі,
Бажання, думи, погляди, тривоги —
Немає двох однакових в житті.
Так, кожен долю сам свою формує
Та визначає стежечку свою.
Але не завжди всім в житті керує,
Бо у житті, насправді, як в бою.
Не все залежить від людської волі,
Обставини ще дуже різні є…
Тому такі в нас незвичайні долі…
Як кажуть люди — кожному своє.
Бо ніби робиш добре все і гарно,
Та щось завадить до мети дійти…
Враз розумієш, що старався марно,
Не можна вже нічого зберегти
І щось змінити стало вже запізно,
Куди поділись щастя острівці?
Тож доля повернулась злісно, грізно
Й несе тебе як тріску по ріці…
То ще війна, а то якісь стихії
Життя руйнують, забирають все…
Як хатка з карт враз розлетілись мрії
Й шалений буревій кудись несе.
Не все так добре, як би ми хотіли,
Обставини диктують нам своє…
І ми до мрій своїх не долетіли,
Тож кожен мусить жити так, як є.
Але боротись треба нам постійно,
Бо боротьба — це суть всього життя.
А коли важко, то тоді подвійно
Боротись треба і без каяття.