Усіх дітей потрібно захистити
Від зла, біди, від горя і війни.
Вони усі повинні в мирі жити —
Це ж наші рідні донечки й сини…
Їм треба мир, щоб сонце зустрічати,
Щоб без страху у білий світ іти.
Читати вірші, гратися, співати,
В любові серед квіт і трав рости!
Щоб їм всміхалось синьооке небо,
Вітрець-пустун їх кликав х у гаї.
У жвавих іграх є в дітей потреба,
Щоб їм співали хором солов’ї.
Щоб мами й тата діток обіймали,
Й любили їх понад усе в житті…
До мудрості і до книжок привчали
Й на добрі наставляли їх путі…
Щоб змалку діти мудрими ставали
Та до зірок летіти всі могли.
Щоб горя і біди в житті не знали,
А світлими й щасливими росли.
Та в нас війна і гинуть наші діти,
Ракети вражі знищують життя…
Від страху діти змушені тремтіти,
Бо не рятує часом й укриття…
У нас війна… Та досить, лютий враже!
Тікай скоріше з нашої землі!
Народ наш й армія тебе розмаже
Й дрижатимеш ти у своїм кремлі.
А наші добрі і чудові діти
Зростатимуть в любові і в теплі
І будуть всі вони життю радіти,
І житимуть на цій святій Землі!