Щоб світ казковий нам усім збагнути,
Помітити усе, що в ньому є,
Нам треба спостережливими бути,
Й знайти щось незвичайне і своє,
Що насолоду принесе і втіху,
Цікавим зробить наше все життя.
Мелодію заронить в серце тиху,
Й захопить душу аж до забуття.
Тому і треба нам спостерігати,
І помічати все, що навкруги,
Щоб розум свій і думку розвивати,
А не пропасти в світі від нудьги.
То ж треба придивлятись до природи,
До звуків прислухатися її:
І як несе струмок чистенькі води,
І як в гаю співають солов’ї,
Як сонце прокидається раненько,
А квітка розкриває пелюстки
Й трава в росі вмивається чистенько,
Як зеленіють на вербі листки.
Відчути треба запахи чарівні,
Солодкий смак суниць, що у ліску…
Побачити у небі хмарки дивні,
Впізнати слід на мокрому піску…
Природа — наш учитель найдобріший,
Вона завжди загадки задає.
Їх розгадати може наймудріший,
У кого світобачення своє.
Хто вміє бачити і чути, пізнавати…
Природи сторінки читати вчись.
Бо в світі так багато треба знати —
Все знадобиться у житті колись…