Учитель є у кожного в житті
Чи був і вчив робити перші кроки.
Старався, щоб не збились ми з путі,
І добре всі засвоїли уроки.
Чи вів за руку, як були малі,
Та наливав серця нам добротою,
І вів завжди дорогами Землі,
І душу повнив мудрістю святою.
У кожнім серці — свій учитель є,
Людина ці уроки пам’ятає.
Бо влив учитель в душу щось своє
Й цього людина вже не забуває.
Він вів, виховував, давав знання,
Вчив мріяти і прагнути у небо.
Застерігав від стежки навмання,
Показував як в світі жити треба.
Даремно ці уроки не пройшли,
А залишились вогником, що сяє
Чи зіркою, що світиться в імлі
І по життю нас мудро направляє.
Учителю! Твоє ім’я святе!
Тобі ми всі вклоняємось доземно!
Тепер життя в усіх нас непросте.
Та шлях земний пройшов ти недаремно.
Бо ти учив, вів на шляхи життя,
Збагачував нас мудрістю людською.
Щоб ми в життя ішли без каяття,
А з правдою, любов’ю й добротою.