Надія Красоткіна

А—Я

Учительська доля

Учительська доля… Яка вона? Знаю!
Бо вчителем аж півстоліття була…
Тож всіх вчителів від душі я вітаю,
Бажаю здоров’я, терпіння, тепла…
Не кожна людина учителем буде,
Для цього потрібна любов і душа.
Багато професій у світі повсюди —
До грошей і спокою хтось поспіша,
То славу здобути хтось дуже бажає,
А інший будує чарівні міста.
А хтось у мистецтві себе виражає,
Професія кожна не дуже проста…
А школа, учитель — це вічне горіння,
Тривога за діток, турбота за всіх,
Страхи, хвилювання, неспокій, терпіння
І радість на серці, як чуєш їх сміх.
Учитель… Частенько недоспані ночі
І вічне бажання пізнати нове.
І сни неспокійні, а часом пророчі,
Бо вчитель постійно в тривогах живе.
Та щастя ж яке, як щебечуть скрізь діти,
Назустріч біжать, обнімають тебе!
Тож хочеться жити, співати, радіти
І небо над нами стає голубе,
А сонце у серці, щоб всіх освітити,
Добро перелити в дитячі серця
Теплом своїм ніжно усіх обігріти
І бути потрібним в житті до кінця.