Учительські шляхи-дороги…
Вони тернисті і круті.
На них і щастя, і тривоги,
Й розчарування у житті.
Вони завжди під гору в’ються,
Аж до зірок, у небеса.
І нам частенько дістаються:
Наснага, радість і краса,
Та творчість, щирість, насолода…
А іноді поразка жде…
Така в професії природа,
І тут не дінешся ніде…
Й хоч як уже, признатись мушу,
Ти віддаєш усю себе,
Вкладаєш в діток серце, душу,
І сонце, й небо голубе…
І хочеш усьому навчити,
І вчиш до самозабуття…
А їм не хочеться летіти …
Буває й так. Таке життя.
В когось відсутні мрії-крила,
Хоч і ростиш їм крила ті…
І думаєш: «Що пропустила?
Не додала чого в житті?»
І тут до тебе йдуть вагання,
Безсонні ночі час несе
І сльози, і розчарування,
І вже здається сірим все…
Та сходить сонце… Й знову діти!
Й летиш до них, як пташка ти!
І знову хочеться радіти…
І набираєш висоти!
Тож день несе нові турботи,
А ти любов несеш свою…
Ти поспішаєш на роботу,
А в школі часто, як в бою…
Круті учительські дороги —
Тернисті й дуже непрості.
Несуть і щастя, і тривоги,
Але найкращі у житті!