Чотири роки нас вела за руку
Учителька в казковий, гарний світ.
І мови рідної чарівні диво звуки
Прищеплювала дітям з юних літ.
І світ науки дітям відкривала,
До знань дорогу показала нам.
І щирим серцем душу зігрівала,
Та чула кожного, крізь шум і гам…
Усіх любила, хоч усі ми різні:
Що тут казати — ми такі, як є.
Хоч нерви в неї зовсім не залізні,
Та загадка у ній велика є,
Бо нас усіх вона завжди любила,
Допомагала здобувать знання.
І нас, малих, поставила на крила,
Щоб у житті не йшли ми навмання,
А вибирали праведні дороги,
Із добротою в серденьку жили.
І здобували певні перемоги,
Та мудрими, і чесними були.
Нам ще рости, учитися багато,
Стече ще стільки талої води…
Та початкова школа, наче свято,
Залишиться у серці назавжди
І вчителька, що нас вела за руку
І напувала добротою нас…
Сьогодні відчуваємо розлуку,
Та що ж робити? Йти нам далі час…
А їй маленьких знову зустрічати
І віддавати їм своє тепло.
Любити, як і нас, усіх навчати,
Щоб дітям добре у житті було.