Ти думаєш, що ти усе вже знаєш,
Що всі шляхи відкрилися тобі…
Та це не так… Щось раптом забуваєш,
Щось непосильне у твоїм труді…
Незрозуміле, зовсім недоступне,
Признайся сам собі, бо так і є…
Знання… Воно завжди підступне,
Й пояснення тому щораз своє.
Бо якось так всі думали раніше,
Ну, а сьогодні зовсім інший світ.
Щось віджило, а щось стає миліше,
І шле з майбутнього нам свій привіт…
Не може знати усього людина,
Але учитись треба все життя.
Тому важлива у житті й хвилина,
Щоб йти людиною у майбуття.