Фанатами не можна в світі бути,
Бо це обмеження у діях і в думках.
Ця безрозсудність може поглинути
І засліпити, й породити страх.
Ця одержимість душу глушить, сліпить
І простір закриває для думок.
І виродка тоді з людини ліпить,
Й на ній вже можна ставити вінок…
Бо іншого вона в житті не знає,
Крім того, що засіло в голові.
Вона найкраще інше — відкидає,
Для неї лиш свої думки живі…
Ідеям поклоняється побожно,
Іде на все, щоб довести своє…
Живе в своєму просторі тривожно,
І ненавидить все, що інше є,
Яке під погляди її не потрапляє,
Бо впевнена у власній правоті.
Й нічого іншого людина не приймає.
Фанатом бути страшно у житті…
Бо світ широкий, в нім всього багато
І казки, й думи, правди і брехні.
Життя сприймати бажано, як свято,
І сторони в нім бачити ясні,
Розгледіти безмежні перспективи,
Й різноманітність, і красу буття…
То ж мудрим бути кожен раз важливо,
Бо у людини лиш одне життя.