Чогось мені не хочеться співати,
Хоч надворі тепленько, вже весна.
А серце плаче, хочеться кричати:
Чого в моїм святім краю війна?
За що ви наше щастя розстріляли,
Дітей вбиваєте і рушите міста?
Жили ми мирно вас не зачіпали,
Молилися до Бога і Христа…
Несли добро у серці і творили,
Хто що умів, та в світ тепло несли.
І душі наші сонечком світили,
Ми з віку в вік завжди такі були.
І тут війна… Фашисти із Росії,
На нас напали, нищать всіх і все.
Мов навіжені, люті, підлі, злії…
Від заздрощів убогих їх трясе.
Міста і села узялись палити,
Все ненаситна знищує орда,
Щоб цілого нічого не лишити…
А всюди горе, смерть, страшна біда.
Нема вам прощення, його й не буде,
Хіба таке простити можна зло?
Як гинуть діти, просто мирні люди,
Такого ще ніколи не було.