Була війна, якої я не знала,
Бо народилась вже після війни.
Але розруху й голод я застала,
І лихоліття після Сатани…
Страшний був час, пісні сумні звучали,
Бриніли сльози на очах батьків.
Каліки долю й сум в пісні вкладали,
Хтось був без ніг, без рук, та поки жив..
Війна так поглумилася над ними,
Забрала в них і щастя, і тепло…
Пройшли вони шляхами вогняними,
А як же боляче і важко їм було…
Словами це ніяк не передати…
Той страх, тривоги, біль, страшну біду.
Це треба пережити, щоб пізнати,
Та не про це я розповідь веду…
Про сьогодення хочу я сказати,
Про те, що і сьогодні в нас ВІЙНА.
Росія вирішила з нами воювати,
З війною вже до нас прийшла вона.
І знову біль, страждання, сум і сльози,
Бо гинуть наші дорогі сини…
Крива усмішка із Кремля й погрози,
Вони не можуть жити без війни…
Вони несуть біду і лихоліття,
Куди прийшла Росія — там війна.
Сьогодні двадцять перше вже століття,
А й досі править світом Сатана…
А люди хочуть мирно в світі жити
Бо кожному лиш раз дано життя.
Хліб засівати і дітей ростити,
І мріяти про гарне майбуття…
У світлих мріях в небеса летіти,
Світ пізнавати, до вершин іти…
Радіти сонцю й небесам, любити
І радість, й щастя в білий світ нести.
Тож припиніть війну, жахіть не треба!
Живімо в світлі, в щасті і в теплі.
Погляньте вгору, у блакитне небо
Хай буде мир на всій святій Землі.