Чудовий ранок. Чується зітхання…
Це лід зітхає, річка ожива…
Й звучить тихенько пісня на світанні,
В ній про любов і про весну слова.
У ній про те, яке це щастя жити,
І зустрічати радісну весну.
І дивуватися, й життя любити,
В небесну синь летіти чарівну.
Розплющили вже квіти оченята,
З-під снігу щойно вилізли малі…
До сонечка все тягнеться завзято,
Бо сніг скрізь тане, на усій землі.
Бо вже весна! Чого снігам лежати?
Нехай біжать струмками до ріки.
Хай вже зима іде відпочивати,
Бо так було завжди, в усі віки!
Весні чарівній всі радіють люди.
Бо дні тепер теплесенькі, ясні…
А далі ще прекрасніше скрізь буде!
За радість цю ми дякуєм весні.