Важкі часи… Війна… Ми всі в напрузі…
А нерви — перетягнута струна…
Але ж ми люди, а були ще й друзі…
Тепер в нас доля і важка, й страшна…
Та все одно людьми нам треба бути
І на людей не кидатись у злі…
Тож треба всім нам серденьком збагнути,
Що жити мусимо у приязні й теплі,
З повагою та іншим співчувати,
Й нести у світ душі ясне тепло…
Усіх людей любити, поважати,
Щоб всім нам разом радісно було.
Щоб дуже добре поруч нам жилося,
Без сварок і злорадства, та біди,
Щоб все найкраще в серці прижилося
Сьогодні і навіки, назавжди.
Ну, а інакше жити неможливо,
Ми ж не надовго в світ ясний прийшли…
Нам треба жити дружно і щасливо,
Щоб передати доброту могли…
Всім поколінням, що прийдуть тут жити,
Бо як без ласки, мудрості й тепла?
Нам треба серцем світ цей полюбити,
Й позбавити його від гніву й зла…
Тому то будьмо добрі, не злостиві…
Хай нас порядність в білий світ несе…
Любов і добрість у віках важливі
І людяність потрібні над усе…