О! Як зима холодним вітром дише,
Мороз і хуртовина аж реве…
А десь малий хлопчина вірші пише
Про те, як він під час війни живе.
Про те, що в місті вже немає школи,
Ракета влучила, будівлю рознесла
Й він з друзями не стрінеться ніколи,
Нема вже й міста, й ближнього села,
Куди він часто їздив до бабусі
І до дідуся рідного свого.
Він їх любив, він так до них горнувся,
Й вони любили від душі його.
Та їх немає, їх війна убила
І тата більше в хлопчика нема…
Війна хлопчині обрубала крила…
А за віконцем холод, ще зима…
І в серці стужа, часто плаче мама,
Вони тепер на цілий світ — самі…
Як мама й він засмучений так само,
Немає радості, живуть, як у пітьмі…
Але живі… Тому він вірші пише
Й читає їх для тих, кого нема…
Приходить тато в сни й його колише…
А надворі іде війна… Зима.