Надія Красоткіна

А—Я

Хмарки

Хмарки на небі дивні і біленькі,
То тут, то там тихенько попливли.
Вони такі тендітні і легенькі,
Неначе в казці раптом ожили…
Й міняються швиденько, щохвилинно:
То ніби хатка ось вона була,
То звір таємний, то, немов людина,
То річкою хмаринка попливла.
То наче дерево могутнє і крислате,
Чи квіткою химерно зацвіла…
А то страховисько очкасте і рогате,
А то ласкаво котиком прийшла…
Такі картини в небі дивовижні,
Лиш дивуватись казкою встигай.
На синім тлі біленькі хмарки ніжні…
Тож ти частіше в небо поглядай.