Холодний вересень, та тепло буде!
Вітри тепло над полем понесуть.
І літу бабиному будуть раді люди,
А павучки мереживо сплетуть.
І розів’ються срібні павутини
На тлі небеснім у блакитну даль.
І розтривожить серденько людини,
Чарівна казка й осені печаль.
Усе ще буде, та короткочасно,
Бо відсьогодні стане меншим день.
А сонце не світитиме так ясно
І у природі зменшиться пісень.
Та й літо дідове пролине стороною,
І непомітно злине до небес…
Туман біленький вкриє пеленою
Долину й річку, рідний край чудес.
Бо це вже осінь: гарна і мінлива,
У ній багато радості і мрій.
Для кожного в житті вона важлива…
Тож не спіши… Хвилиночку постій…