Хотіла осінь бути золотою,
Красивою, у різних кольорах,
Але застигла знищена війною,
Повсюди горе, смерть людська і страх.
Хоч кольори в ній є і позолота,
Та радості колишньої нема.
Бо по землі пожежі і скорбота,
А, де руїни, сум та біль, пітьма…
Та вже і холодніше нині стало,
Ще й темінь заглядає у вікно…
Та для людини радості так мало,
І щастя заглядало так давно…
А хочеться, щоб листя золотіло,
Повсюди тиша, квіти і краса.
Під спів осінній листячко летіло,
А вранці на траві цвіла роса…
А всюди радість, шумові оркестри
В садочку золотому, у гаю…
І щоб співав нам вітерець-маестро
У ріднім українському краю…