Хоч би на мить вернутися в ті роки,
Як ми ще зовсім юними були
Й робили у життя найперші кроки,
І мріями цікавими жили.
Свої стежки в майбутнє торували,
Упевнені у власній правоті,
Та труднощів ми ще не відчували,
Дороги всі здавалися прості…
І ми не йшли, ми по життю — летіли!
Так легко піднімались на крилі.
І досягти найбільшого хотіли
На рідній і святій своїй землі.
Тож щось складалось, інше не вдалося,
Бо ж повороти різні в нас були.
І щось найкраще може не збулося,
Та чесно всі ми по життю ішли.
І от життя до фінішу прямує…
Так хочеться вернутись в ті літа,
Де кожен майбуття своє планує
Й дорога наша світла і проста…
Але, на жаль, такого не буває,
Назад уже немає вороття.
І повороту в молодість немає…
І це для всіх нас істина життя…