От вже раніше й вечоріти стало
І зорі засвітилися вгорі.
Тож сонечко всміхатись перестало —
Це осінь-чарівниця на порі.
Хоч жарко ще і навіть не здається,
Що вересень прийшов в мої краї.
Ще теплий вітер між гілками в’ється,
Та відлетіли в вирій солов’ї.
Й лелеки піднялись над болотами
І подались в дорогу за моря.
Ми залишились з іншими пташками.
Для них у цих краях своя зоря.
А скоро вже і листя пожовтіє
Й незримо підберуться холоди.
Та в серці, як завжди, живе надія,
Що наше літо вернеться сюди
І ми зустрінемось та будемо щасливі,
Бо літечко нам радість принесе.
Ми будемо кохатись в його диві,
І буде в нас життя і щастя — все!