Хоч хмара висне, а дощу немає,
Куди вона вологу ту несе.
Чого над нами дощ не виливає?
Отак відразу б і линула все.
Та щось не хоче, от і суне далі,
А вже земля, мов порох той суха.
Десь заливає ліс і магістралі,
Від нас все далі, наче од гріха…
Чого то так? У нас дощі бували
Колись від них й просвітку не було
Вони болота наші напували,
Несли до нас то холод, то тепло.
А от тепер чогось дощів не стало,
По місяцю підряд не йдуть і все!
Чогось дружити з нами перестали,
А вітер сухість і жару несе.