Хочу жити в мирі і в теплі

Не можу про погане вже писати,
Бо хочу жити в мирі і в теплі.
Та ворог нині вдерся в нашу хату,
І спокою немає на землі.
Фашист цей лютий діточок вбиває,
Всю землю нищить, місто, і село,
Ракети по будинках випускає,
І палить все, що краще в нас було.
Глумиться над людьми несамовито,
Безбожно краде і виносить все
Та бреше, просторікує сердито,
На нашу землю смерть і зло несе.
А вересень стоїть на видноколі
Й чекає діток, щоб учитись йшли.
Та замість класів плаче вітер в школі,
А діти тут щасливими були…
Тут вчилися, дружили і співали,
Тут мріяли й росли усі в теплі.
Свою освіту першу здобували
Й були найщасливіші на Землі.
А нині в них уже немає школи,
Нема тепер дитинства в дітвори…
А що було — не буде вже ніколи,
Не вернеш безтурботної пори.
Бо діти якось раптом помужніли,
Дорослі стали у малі літа…
А деякі від горя посивіли,
Така у нас реальність непроста…
А перше вересня до школи кличе,
Це в нас були завжди святкові дні.
Сьогодні на руїнах вітер свище
І не здіймаються у небеса пісні.
Росія вража! Що ж ти наробила!
Будь проклята й свій смертний гріх неси.
Ти наше щастя й мрії загубила,
Тому прощення в Бога не проси.