Надія Красоткіна

Я ходжу по гаю, листячко збираю,
Що позолотила осінь у гаю.
Я ходжу по краю, я слова збираю,
Хочу збагатити мовоньку свою.

Бо вона збідніла, на лице змарніла,
Бо її душили окупанти злі.
То ж слова чарівні й щирі розгубила,
По усіх-усюдах на святій Землі.

Люди збайдужіли і слова згубили
І вони лишились десь у забутті…
Я знайти їх мушу, дати дужі крила,
Щоб звучала мова рідна у житті.

Щоб дійшла до серця кожної людини,
Розбудила душі, маком зацвіла.
Щоб воскресла, рідна, доброї години
І над цілим світом сонечком зійшла.