Найбільше в світі хочу перемоги
У цій проклятій і страшній війні.
І щоб вели людей усі дороги
До миру й щастя та були ясні
І дуже світлі, сонячні і чисті,
А всюди радість і любов завжди.
Щоб нас стрічали ранки променисті
Й ніде ніколи не було біди,
Я б Землю всю засіяла квітками,
Щоб аромат й красу вони несли.
Щоб тиша й голубінь були над нами,
І всюди квіти чарівні цвіли
Та дарували щастя і натхнення,
Й любов чарівну, світлу і палку.
Та в Україні чорне сьогодення…
Тож ми не чуєм пісеньку дзвінку,
А лише сум та смерть, пожежі, сльози…
В зруйнованих містах печаль живе.
Й від орків йдуть до нас одні погрози
І чорний сум над річкою пливе…
О, як же важко нам сьогодні жити…
Війна нам зруйнувала долі всі.
А ми ж хотіли вірити, любити,
Стрічати ранки у густій росі…
Та не судилось, бо війна палає,
Несе свою біду й печаль свою.
І сонце закривавлене сідає,
Бо воїни загинули в бою
І червоніє їхня кров повсюди
У небі й на землі… І сум пливе…
Й звертаються до Бога чесні люди,
Й надія до останнього живе…