Хочуть розкоші всі і всюди,
Щоб добро через верх лилось.
Але міри не знають люди,
І про це забувають чогось.

Хочуть замки і ще палаци,
І машин, ну хоч п’ять на раз.
А ведуть себе, як паяци,
І можливо для них — це клас?

І не бачать навколо себе,
Ні краси, що довкіл цвіте,
Ні хмаринки, ні сині неба,
Ні травички, що ось росте…

Лише розкоші і багато,
Щоб було хизуватись чим.
І щоденне безділля й свято,
І язик почесати з ким…

Хочуть все, та не працювати,
Навіть в планах цього нема.
Десь на морі в теплі лежати,
Нащо комусь ота зима?

Нащо ліс і краса в природі?
І веселка, що воду п’є…
Ця краса вже давно не в моді,
Якщо розкіш й безділля є…