Не хоче серце відпускати тих,
Хто був як ангел у житті земному.
Хто так співав, учив, творив і стих,
Не завинивши людям і ні в чому.
Хто боронив цю землю, рідний край,
Стежки і ріки, хату, нас із вами…
Йшов першим в бій, ну, так, як зазвичай.
Бентежив серце гарними піснями…
На біль і страх ніколи не зважав,
А йшов, як серце йому наказало.
Усім з любов’ю неба прихиляв,
І впав в бою, як тільки-но світало.
Відкриті очі в синю-синю даль,
Туди душа у спокій поспішила…
Нам огортає душу туга й жаль,
А він летить, бо має крила…