Як же страшно тепер в Україні,
В нашім краї іде війна.
Що сказати малій дитині,
Як у хату йде вість сумна,
Бо в дитини убили тата,
І тепер це дитя — сирота.
Вмів же тато міста будувати,
І була в нього мрія ясна.
Він дитину любив до нестями
І хотів показати їй світ.
Та його вже немає з нами,
Він загинув у розквіті літ.
І ростиме дитя без тата,
Ворог в тата забрав життя.
Нащо ж нам ця війна проклята?
Нащо люди ідуть в небуття?
Хто пояснить малій дитині?
Хто пояснить тобі й мені
Нащо нищить Росія святині,
Убиває надії ясні…